І В КОМОРІ, І В СТОДОЛІ. ГОСПОДАРЮЄ «ДЕМЕТРА-2010»
Директора ПП «Деметра-2010», голову Асоціації «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля», відомого мецената Анатолія Зеленицю не варто зайвий раз представляти. Він успішний господарник, який ніколи не стоїть на місці, охоче навчається новому та ділиться досвідом.
Анатолій Володимирович був серед тих перших ластівок у районі, які взялися за вкрай непросту справу — сільське господарство.
— Ми думали, що робимо якийсь подвиг, — каже мій співрозмовник, — а виявилось, що то важка праця. Тоді земля була нікому не потрібна — бери скільки хочеш, а сьогодні б’ються за урожай…
І РОСЛИННИЦТВО…
У с.Боришківці на ПП «Деметра-2010» ми потрапили в останній день збирання урожаю пшениці. Керівник господарство каже, що за попередніми прогнозами цьогорічна пшениця набагато краща за зібрану минулого року.
— В основному ми сіємо всю зернову групу, в тому числі кукурудзу на зерно та на силос, а також люцерну на сінаж. Основною технічною культурою залишається соя. Цьогоріч під ці культури відведено понад 600 га поля. Усе зерно використовуємо для власних потреб, бо ж маємо тваринницьку ферму, — пояснює Анатолій Володимиович. — Загалом на підприємстві працює близько 40 осіб, у сезон може й трохи більше.
Разом із батьком працює й син Володимир. Він проводить для нас невеличку екскурсію господарством. Їдемо на поле, де комбайн збирає пшеницю, звідти на інше — де спеціальний транспорт згрібає солому у великі тюки. Інший — відвозить ці 250-кілограмові тюки у спеціальний сінник.
— Якщо нам його не вистачає, — Володимир Анатолійович показує величезний сінник, у якому акуратними рядками складені солом’яні тюки, — то ставимо невеличкі скирди, на зиму накриваємо їх плівкою.
— То Ви практично маєте замкнутий цикл виробництва?
— Майже, але єдине, чим не займаємося — це переробкою молока. Маємо договір з Тернопільським молокозаводом «Молокія», куди йде основна частина продукції. А кам’янчани купують наше молоко з так званих «деметрівських» діжечок. Фактично його в нас закуповує ТОВ «Український кристал».
До 2012 року в нас працював цех із переробки молока на тверді сири, але ми були змушені його законсервувати, оскільки попит на сир був дуже малим. Ми виготовляємо лише натуральну продукцію. Наприклад, для дозрівання сиру треба два місяці. Звичайно, його ціна буде значно вищою, аніж сурогату, так званого сирного продукту, але більшість людей купує саме сурогат, бо на натуральну продукцію не вистачає коштів.
СПІЛЬНА СПРАВА
Здається, пройшло зовсім небагато з того часу, як Анатолій Зелениця зайнявся сільським господарством, та сьогодні ніби все повертається назад. Нині працювати в агросекторі — це такий же подвиг, як і кільканадцять років тому. З боку держави практично немає жодної підтримки аграріїв, навпаки, обклали такими податками, що й не продихнути. Одним словом, виживай як можеш.
Тож недаремно аграрії району створили Асоціацію «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля». Усе ж таки легше вирішувати проблемні питання спільно.
— Головне наше завдання — оптимізувати спільну роботу, — зауважує голова Асоціації Анатолій Зелениця. — Разом виживати легше. Сьогодні орендуємо один в одного техніку. Самому підприємцю майже неможливо придбати необхідне обладнання, навіть вітчизняного виробника. Спільними зусиллями вирішуємо й інші проблеми, а їх у районі чимало, зокрема, земельні питання, допомога громаді сіл з інвестиційними угодами та особистими зверненнями громадян. Допомагаємо військовим у зоні АТО, бо спільна перемога має бути у всьому.
ДЛЯ ДУШІ
Можна сказати, що все, чим займається Анатолій Зелениця, — це для душі, адже за що би не брався, все робить з любов’ю та великим бажанням довести до досконалості.
Кілька років тому запланував закласти горіховий сад. Ретельно вивчав цей напрямок, шукав кращі сорти по всій Україні, знайшов найбільш оптимальні. 2-річний сорт грецького горіха «Ідеал» цьогоріч дасть гарні плоди.
— За цим сортом їздив аж у декілька міст, — каже Анатолій Володимирович. — У перший рік після посадки на деревцятах було по кілька плодів, на другий рік маю більш рясний урожай. Цей сорт відрізняється високою і стабільною врожайністю, навіть у засушливі роки. Попри те, що це скороплідна форма грецького горіха, він ще й низькорослий.
— За цим сортом їздив аж у декілька міст, — каже Анатолій Володимирович. — У перший рік після посадки на деревцятах було по кілька плодів, на другий рік маю більш рясний урожай. Цей сорт відрізняється високою і стабільною врожайністю, навіть у засушливі роки. Попри те, що це скороплідна форма грецького горіха, він ще й низькорослий.
Ми всі звикли, що аби зірвати горіх, треба високо лізти, а тут все під рукою. Сьогодні маємо 4 га цього саду, плануємо займатися вирощуванням саджанців, а у майбутньому подбати й про переробку горіхів, ймовірно, придбати переробний цех.
І якщо їдею вирощування горіхів Анатолій Зелениця планує підігнати до промислових масштабів, то облаштування виноградників — це по-справжньому хобі.
— Щоб випити склянку доброго вина, треба добряче потрудитися, — влучно підмічає Анатолій Володимирович і веде у святая-святих — посаджений власноруч виноградник. — Загалом тут є десь 40 сортів. Є ранні, котрі дозрівають уже в серпні, середньостиглі та пізні. Я відбирав найкращі, хотів побачити, як вони ростуть, які дають плоди. Перевірю, а потім відберу найпродуктивніші та посаджу великий виноградник.
Маю і кілька соток фруктового саду. Є тут яблука, абрикоси, сливи. Як то кажуть, є бажання, є й робота.